Марення і порожнеча ідеології медіа-патріотизму

Статті

24 січня 2011

Марення і порожнеча ідеології медіа-патріотизму

«Українська правда»

Після успішного виступу на останніх місцевих виборах ВО "Свободи", багато хто заговорив про ренесанс правої ідеї в українській політиці. Олег Тягнибок за частотою телепоказів впевнено обходить головного "оскароносця" минулого року Ляшка. 

Соціологи вже встигли зафіксувати 4%-ний парламентський рейтинг "Свободи", а політологи відзначили привабливість цього політпроекту для фінансових інвестицій.  

На цьому вкрай сприятливому тлі "свободоносцям" на місцях стає все важче стримувати потоки свідомості і зберігати зовнішні ознаки адекватності... 

Показовою стала недавня сесія Львівської облради біля пам'ятника Степану Бандері, де один із побратимів Тягнибока озвучив тезу про "синьожопу банду", а депутат облради Ірина Фаріон проголосила магістральну альтернативу для України - "бандеризація або бандизація".  

Додатковим підтвердженням того, що ця концепція розвитку є цілком серйозною, стали міркування Фаріон про ущербність інших ідеологій. За словами депутата, "небезпечною ідеологією для України є ліберальна". 

Однак правлячій партії пощастило ще менше - "Я вже мовчу про регіоналів. Я не вважаю їх людьми ідеології, тому що я не вважаю їх людьми взагалі...", - проголосила Фаріон.  

Залишимо осторонь етичну оцінку подібних тверджень. Цікаво інше - така категоричність суджень і зацикленість на власній винятковості наводить на думку про те, що "Свобода" є настільки видатної ідейно-змістовної політичною силою, що приналежність до неї автоматично підносить людей на новий антропологічний рівень.  

Спробуємо розібратися у питанні, що ж насправді є причиною зростання популярності "Свободи" - інформаційний протекціонізм рейтингових телеканалів чи масова популярність ідеології "бандерізму"? 

Не зайвим буде нагадати, що ВО "Свобода" виросла з "Соціал-національної партії України" - своєрідної "репліки" НСДАП

.   

 

Незважаючи на спроби заретушувати свої неофашистські погляди, так як важко розділяти точки зору фашистів і одночасно пояснити виборцям особливості расової дискримінації слов'ян гітлерівським режимом, "Свобода" навіть на рівні партійної естетики залишається вірна своєму прототипу.  

Офіційна партійна емблема СНПУ і низка листівок ВО "Свобода" містять символіку, яка, нібито, трактується як абревіатура "Ідея Нації", але насправді являє собою не що інше, як рунічний символ Wolfsangel.  

Цей символ якийсь час був символом НСДАП, а потім знаком дивізії Ваффен СС "Дас Рейх".  

Сьогодні ця емблема також активно використовується радикально націоналістичними організаціями "Патріот України" та "Соціал-націоналістична асамблея".

 Дивний збіг - чи не так?  

Автором цієї символіки є один з яскравих представників фашистської езотерики та "релігії" Третього Рейху "Гвідо фон Ліст.  

Деякі неалфавітні руни німецької Традиції:

 

1,2 - Вольфзангель ("Вовчий Крюк"), німецький і голландський варіанти відповідно;  

3 - руна Вальда;  

4 - руна Ерда;  

5 - руна Зіу.  

(Детальніше в "Таємниця рун" Гвідо фон Ліста).  

Ліст був засновником низки таємних товариств і був одним із засновників "Gennanen-Orden", членами якого були Гітлер, Гіммлер, Гесс і інші лідери НСДАП. У 1932 році Гітлер став Великим Магістром цього ордену.  

Сам собою напрошується питання про можливі зв'язки керівництва СНПУ-"Свободи" з представниками "альтернативних релігій" на світанку заснування партії.  

Запозичення і рімейки з багатої "творчої спадщини" Ліста на цьому не закінчуються. Кожен, хто цікавиться історією становлення фашизму і нацизму, напевно знайомий з пангерманським імперськими ідеями Ліста про жорстку ієрархічну державу і безжальне підпорядкування неарійців арійським вождям.  

А також знайомі з ідеями становлення нового феодалізму на основі расових станів; наділення цивільними правами і свободами тільки аріогерманцев; звільнення представників аріогерманской раси від найманої праці для того, щоб керувати рабами-неарійцями тощо.   

Слов'янам разом з євреями, ромами та іншими "расово-неповноцінними" у всій цій ідеальної конструкції було відведено відоме місце.  

Чи не нащадками аріогерманцев вважають себе Тягнибок і Фаріон? Чи не від цих ідей беруть свій початок окремі положення ідеології ВО "Свобода": відродження "п'ятої графи", люстрація, режим сильної президентської влади?  

Однак не варто перебільшувати значення ідеології для нинішніх українських правих. Крім напівлегальної естетики, погромної ностальгії і демонстративної нетерпимості за цією правизною ховається порожнеча, Неінтелігентність і нецікавість для мало-мальськи думаючої людини.  

На відміну від українських націонал-демократів першої хвилі, які були людьми високоосвіченими, схильними до самопожертви, яким не потрібні були неофашистські стилізації, сучасні українські "нові праві" – це еклектики й популісти.  

Будь-яка спроба змістовної дискусії з представниками нового покоління українських правих закінчується в кращому випадку відсиланнями до праць Міхновського, Донцова, Стецька (немов час відтоді зупинився).  

А в більшості ситуацій - сакраментальним питанням про правомірність вживання слова "жид" замість загальноприйнятих "єврей" і "іудей", посиланнями на відповідні рядки з творів Тараса Шевченка і питаннями "А як тоді до цього ставитися?" ...  

Спостерігаючи за обернено пропорційною залежністю між ідейним змістом та інформаційної активністю "свободівців", мимоволі приходить думка, що нові праві в Україну - це "медіа-патріоти", то є такий самий продукт маскультури, як "медіа-спортсмени", "медіа-екстрасенси", "медіа-художники"," медіа-історики" і так далі.  

При такому стані справ не може бути й мови про внутрішню змістовність, принциповість і послідовність.  

Наприклад, український правий Тягнибок шанує і вважає своїм другом французького націоналіста Ле Пена, а Ле Пен вважає своїм другом Володимира Жириновського, який неодноразово допускав некоректні висловлювання на адресу України та українців...  

Тягнибок - русофоб, а Ле Пен дуже доброзичливо ставиться до Росії, спілкується з нащадками російських монархів і навіть відчуває великі симпатії до Путіна...  

"Медіа-патріоти", на відміну від лібералів, не здатні до виховання громадянського мислення та поведінки у свого виборця. На відміну від соціал-демократів, у них немає гуманного ставлення до слабких і уявлень про рівність життєвих шансів.  

На відміну від покоління націонал-демократів, вони не вважають важливим духовне та інтелектуальне самовдосконалення. У них немає головного - того, що було у громадянських патріотів минулого і що робить сильним будь-яке сучасне суспільство - універсального образу успішної людини, до якого можуть прагнути люди і суспільство в цілому.  

ЗМІ для них - це апарат штучного дихання. А те, що вони плутають його з відром для сміття, тільки дає шанс справжнім патріотам.