Виступ  виконавчого директора Асоціації НКО України Ганни  Тимошевської на парламентських слуханнях

Статті

13 червня 2013

Виступ виконавчого директора Асоціації НКО України Ганни Тимошевської на парламентських слуханнях

 

Вельмишановний пане головуючий!

Шановні учасники парламентських слухань!

         Перш за все, від імені Асоціації національно-культурних об’єднань України, її керівника, народного депутата України Фельдмана Олександра Борисовича хочу подякувати організаторам парламентських слухань за їх своєчасність та актуальність.

         Ми переконані, що така громадська експертиза є надзвичайно важливою з огляду на Євроінтеграційні перспективи нашої країни, зокрема, укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. зокрема. Адже серед основних критеріїв для вступу до Європейської родини - повага та захист меншин.

І на перший погляд, з дотриманням європейських стандартів найменше у нас проблем – саме в міжнаціональній сфері. Україною підписано й ратифіковано засадничі документи міжнародного й європейського права, що гарантують права національних меншин: Європейську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини, Рамкову конвенцію про захист національних меншин, Європейську хартію регіональних мов або мов меншин. Рівень напруги у міжетнічних і міжконфесійних відносинах, у продовж багатьох років залишається набагато нижчим у порівнянні не лише з багатьма так званими посткомуністичними країнами, але й деякими європейськими.

Та за цим благополучним фасадом, як свідчить досвід громадських організацій – надмірна декларативність вітчизняного законодавства, яка практично унеможливлює реальний захист прав національних меншин.

Найбільш яскравим прикладом є фактична безкарність злочинів на ґрунті етнічної, расової та релігійної ворожнечі, кількість яких, як свідчать моніторинги, зростає. Тому невипадково Європейська комісія проти расизму та нетерпимості вже не вперше звертає увагу на необхідність законодавчого врегулювання в Україні дискримінації та ксенофобії.

Природно, що за таких умов національні меншини не залишають поза увагою жодної законодавчої ініціативи щодо забезпечення їх прав, плекаючи надію, що це буде кроком вперед. Саме тому у нас викликає велике занепокоєння нещодавно внесений на розгляд Верховної Ради України законопроект «Про національні меншини в Україні» (нова редакція)», народними депутатами Кошулинським Р.В., Фаріон І.Д., Бенюком Б.М., Леоновим Е.В.

Зважаючи на регламент виступу, хочу акцентувати увагу присутніх лише на самих принципових положеннях.

По-перше, вже у преамбулі вочевидь має місце протиставлення етнічних українців і громадян України іншого етнічного походження. Цитую: «… виходячи із життєвих інтересів української нації та національних меншин, що проживають на території України». Дивною, на наш погляд, виглядає також і надмірна увага авторів щодо національності кандидата в депутати, яку вони демонструють у змінах до закону про вибори. Виникає логічне, але риторичне питання, чому найпослідовніші критики всього «совєтського» намагаються повернути в наше життя так звану 5-ту графу, про яку українці вже встигли забути?

По-друге. Не можна залишити поза увагою ще одну, так звану новацію законопроекту, яка є прямим обмеженням прав національних меншин. Цитую статтю 3 законопроекту: «Національною меншиною вважають громадян України - представників народу чи національної групи, що проживає на території України щонайменше з 22 січня 1918 року – часу проголошення Української Народної Республіки незалежною державою». У розвиток цього у статті 33 надається «вичерпний» перелік національних меншин України – 18 етнічних груп українського суспільства. Хочеться нагадати законодавцям, що згідно всеукраїнського перепису населення 2001 року таких груп - 130. Знову виникає питання - на якій підставі позбавляються своїх прав громадяни України, які є представниками ще понад 100 етносів. Не зайвим буде порівняти пропозиції авторів законопроекту з визначенням національних меншин у чинному законі: «До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою. То скажіть будь-ласка, чи можна вважати запропоновані законодавчі ініціативи рухом вперед, і чи сприяє це євроінтеграції нашої держави, і, в решті решт, чи сприяє це формуванню консолідованої української нації?! Думаю, навряд чи, адже нація – це не просто сукупність громадян, які проживають на території держави. Це їхня єдність, загальні цінності, що стосуються долі цього суспільства й держави. А ще серед базових характеристик націотворення є політична самосвідомість, відчуття себе як суб'єкта, а не об’єкта не залежно від етнічного походження. Без цього нація не відбудеться.

Дякую за увагу.