«П'ята графа» чи «п'ята колона»?

Статті

11 червня 2013

«П'ята графа» чи «п'ята колона»?

Не так давно депутатами від ВО «Свобода» було внесено законопроект, яким передбачається можливість вказувати громадянами України свою національність у паспорті та у свідоцтвах про акти цивільного стану. Сама ця ініціатива і те, як вона була внесена, - приклад політичної підлості й цинізму. Подавати норму про внесення графи національність у паспорти в рамках нової редакції закону «Про нацменшини» і прикриватися захистом інтересів нацменшин - брудний прийом. Можна подумати, що ця ініціатива виходить від самих меншин. Чому ВО «Свобода» соромиться своєї ж «фірмовою» ідеї - офіційно закріпити відмінності між громадянами України різних національностей?

Введення графи «національність», боюся, що йдеться саме про це, може стати ключовим елементом у створенні цілої системи дискримінації на національному ґрунті. Сама по собі графа «національність», тим більше «в інтересах нацменшин» - очевидно безглузда. Вона знаходить свою шовіністичну логіку, якщо її доповнити законопроектами в дусі: «Про титульну націю», «Про додаткові обов'язки і повинності міноритарних національних груп», «Про історичну відповідальність окремих національностей», «Про захист честі і гідності титульної нації», «Про обмеженні вибору місця проживання і роду занять» тощо. Легалізація відповідної графи в паспортах відкриває до цього пряму дорогу. До того ж, якщо запитати у будь-якого депутата від ВО «Свобода», чи схвалює він подібні законодавчі ідеї - відповіді будуть прогнозованими.

Якщо говорити відверто, то ця ініціатива означає не що інше, як введення добровільно-примусового «маркування» для громадян України. Йдеться про свідоме підкресленні відмінностей, які розробниками цього законопроекту сприймаються як якісні й політично надзначущі. Норма про добровільність цієї «мітки» нехай теж нікого не вводить в оману, тому що історія знає достатньо прикладів того, як право і добровільний вибір можуть стати тотальною репресивної нормою. Як відомо, документи існують не для володіння ними, а для перевірки, обліку та «наведення порядку». При певній постановці питання, для одних ця норма може стати добровільної демонстрацією переваги, а для інших, обов'язковим «сертифікатом неповноцінності» при влаштуванні на роботу, обслуговуванні в лікарні, влаштуванні дітей до школи і т.д.

Навіть можна не сумніватися, що з введенням подібної новації, нормою стане публічне вказівку національності злочинців і їхніх жертв, представників сексуальних меншин, носіїв всіляких захворювань і інших суб'єктів, до яких в суспільстві існує негативне ставлення. Будь-який навіть найвульгарніший маніпулятор на цій підставі зможе вибудовувати будь-які шизофренічні теорії. Б'ють, як відомо, по обличчю, а не по паспорту, так що ще не відомо, хто цим скористається і куди все це приведе. Йосип Сталін, до речі, теж відомий любитель «п'ятої графи», репресував цілі народи, навіть не будучи націоналістом.

Все це вже було в попередніх виданнях цієї горезвісної ідеї. Спочатку в Європі, де подібна «реформа» була невід'ємним елементом двох класичних режимів фашистського типу. У нацистській Німеччині цей інститут був доведений до досконалості і перетворився в графу «раса». В Італії з 1938 року графа «національність» стала підставою для вигнання неугодних з країни. Потім це практикувалося в документах громадян СРСР, де неправильна націдентічность означала автоматичну «путівку» до таборів, місць переселення або на дно суспільства. Тому, хто вважає цей період «золотими роками» для українців та представників багатьох інших національностей, перед зверненням до історичних джерел не завадить сходити до лікаря-психіатра.

Не пригадаю, щоб подібні ініціативи озвучувалися в останніми роками в європейських країнах. Швидше навпаки, під «національністю» там розуміється «громадянство», а сам внутрішній паспорт стає пережитком минулого. Зате ця ідея користується незрозумілою популярністю на пострадянському просторі. Тільки є один нюанс - в 90% випадків, там де діє ця норма, чомусь періодично виникають конфлікти на національному ґрунті.

Ну і природно, настільки дивна ідея не може не породжувати курйозів. Автори законопроекту не дають відповіді на принципове питання: на яких підставах буде самовизначатися національність, за зовнішніми ознаками, за національністю тата чи мами, за самовідчуттям, по черепному радіусу? Що, якщо хтось самоідентифікує себе зі скіфами, сарматами, готами, кельтами, не кажучи вже про ельфів і хоббітів? Як відомо, за підсумками останнього перепису населення в РФ, випадки такого «приколізму» були масовими. Щоб цього не сталося, доведеться, як в СРСР, формувати список офіційно визнаних народів - але хто це буде робити?

І ще ... Розробники цього законопроекту публічно практикують і наполегливо стверджують, що офіційним найменуванням представників єврейської національності є слово «жид». Виходить, що саме це позначення повинно красуватися в паспортах українських євреїв?! Представники інших національностей, яких в Україні проживає близько 130, теж зможуть почерпнути варіанти написання своїх етнонімів із специфічного словникового запасу депутатів ВО «Свобода».

Одним словом, законопроект про «п'яту графу» має всі шанси стати законом про «п'яту колону». Навіть звучить схоже...

Олександр Фельдман,

Народний депутат України