Експертні опитування

16 лютого 2011

Чи загрожує Україні хвиля екстремізму?

Інститут прав людини і запобігання екстремізму і ксенофобії (IHRPEX) провів експертне опитування про те, як запобігти в Україні повторення ситуацій, подібних до недавніх вибухів в Макіївці і чи існує загроза переростання їх в теракти такого рівня, як в російському аеропорту Домодєдово? 

Олег Зарубінський, голова парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин: «Частина українських експертів і політиків підтримують пропозицію Росії про те, щоб переформатувати систему колективної безпеки Північно-Атлантичного блоку на європейську колективну систему. У цьому контексті лежить і ідея створення європейського шістидесятитисячного корпусу швидкого реагування, який би підпорядковувався ЄС. Однак, не варто ставити в один ряд випадки, що сталися в Макіївці і Домодєдово, це шкідливо. В Україні серйозного підґрунтя для терористичних актів немає. У Росії зовсім інша ситуація: є регіони, населення яких вважає себе окупованим - Чечня, Дагестан, Північний Кавказ, - і є складнощі у відносинах центральної влади і населення цих регіонів. У Росії це дуже серйозна і, як ми бачимо, перманентна проблема. Україна пощастило в тому плані, що терористичні прояви, якщо можна це так назвати, носять, я наголошую, потішний і карикатурний характер». 

Тарас Чорновіл, перший заступник голови парламентського комітету у закордонних справах: «Події в Макіївці і Домодєдово - це речі, які мають абсолютно різну природу. У випадку Росії це, однозначно, можна назвати тероризмом, причому в значній мірі спровокованим і внутрішньою політикою самої Росії, і тим, що на Кавказі сьогодні утворилася вибухонебезпечна суміш течій і віянь, які дуже часто носять екстремістський характер. До того ж, у Росії сьогодні хоч і неформально, але досить серйозно культивуються ксенофобські та расистські настрої. Тому РФ сьогодні отримала колосальну загрозу терактів, там вони дійсно відбуваються часто, практично щомісяця. Для України сьогодні класичний тероризм, слава Богу, не характерний з кількох причин. У першу чергу, тому що в Україні ще не пустили коріння екстремістські угруповання, схильні до тероризму. По-друге, українська держава, на відміну від російської, змогла протидіяти проявам ксенофобії та расизму, і на сьогоднішній день, по цьому напряму у нас загрози немає. Проблема, яка у нас сьогодні існує - це можливість появи екстремістських організацій у Криму. Це наслідок того, що влада з незрозумілих причин взялася боротися з меджлісом кримсько-татарського народу, який завжди співпрацював з владою, якою б вона не була, і завжди стримував будь-які терористичні або екстремістські віяння. І сьогодні, протидіючи їм, влада може повторити помилку американців в Афганістані: виховати екстремістські організації. Але це ще зовсім не означає, що наслідком цього стануть терористичні дії. Тому події в Макіївці назвати в повному сенсі слова тероризмом не можна. Це скоріше повернення в буремні дев'яності, коли бізнес-конфлікти з'ясовувалися за допомогою вибухівки. Це швидше схоже на бандитські розборки". 

Кирило Куликов, член міжпарламентської комісії зі співробітництва Верховної Ради України і Федеральних Зборів РФ: «Події в Макіївці не мають ніякого відношення до проявів тероризму. Вони скоріше пов'язані зі зростаючим в суспільстві екстремізмом, це різні речі, і не можна їх плутати - тероризм це професійна діяльність, а екстремізм - це екстремізм. Щоб запобігти подальші прояви екстремізму, українській владі необхідно перестати займатися підтримкою екстремістських організацій. Олег Тягнибок і пов'язана з ним організація можуть бути підзвітні влади, а ті люди, які йдуть за ним, на жаль, не підкоряються самому Тягнибоку. І, якщо сьогодні не спробувати грамотно пом'якшити те, що відбувається в українському суспільстві, то, враховуючи, що економічна ситуація дуже важка, екстремістські рухи будуть завжди з'являтися. Якщо влада не почне займатися розумно, компетентно та професійно цими екстремістськими рухами, то далі вони можуть перерости в щось недобре». 

Геннадій Москаль, перший заступник голови парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією: «Не знаю, чи коректно порівнювати вибухи в Макіївці і Домодєдово. Некоректно те, що на двадцятому році незалежності вони існують. Для того, щоб запобігти хвилі екстремізму в країні, нам необхідний спеціальний закон, який би передбачав все, в тому числі і функціонування різних сект і організацій, захищав би громадян від проявів расизму, ксенофобії та екстремізму. Середовище повинне бути безпечне для проживання громадян, а за це відповідає держава. Нам нічого не варто вигадувати, необхідно проаналізувати законодавство інших країн і вибрати ту модель, яку можна адаптувати в Україні. У Німеччині, наприклад, за фашистську символіку садять у в'язницю, а в Україну з нею можна спокійно ходити по вулиці. Сьогодні ж в українському законодавстві нічого не сказано про екстремізм, є лише стаття за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, за якою за всю історію України було порушено всього три-чотири кримінальні справи, жодна з яких не дійшла до суду, всі були припинені. Без законодавчої бази ми нікуди не рухаємося». 

Володимир Корнілов, директор Українського філіалу Інституту країн СНД: «Ми знаємо, що вже затримано підозрюваних у вибухах в Макіївці, але мотивів ми поки ще не знаємо. Якщо ми знаємо, хто взяв відповідальність за вибухи в Домодєдово, і розуміємо, що вони суто політичні, то, якщо вірити офіційній інформації про вибухи в Макіївці, там мова йде про користь, спробу шантажу і здирництва. Все-таки, це події різного порядку. З шантажем потрібно боротися іншими методами, ніж з політичним тероризмом, з екстремізмом на національному ґрунті. Те, що в Україні не борються з екстремізмом, і зокрема, екстремізмом на національному ґрунті, це дійсно факт. На жаль, протягом декількох років держава заохочувала вкрай радикальні екстремістські ксенофобські погляди та ідеологію. І, на жаль, за останній рік, коли парадигма розвитку держави начебто змінилася, нічого не зроблено в бік виправлення цієї ситуації. У нас є формально діючі статті, у тому числі в Кримінальному Кодексі за розпалювання міжнаціональної ворожнечі, але у нас фактично нікого не переслідували за цими статтями за всі роки існування Кримінального Кодексу, при тому, що приводів було досить. Але крім законодавчих ініціатив та прийняття нових законів, на рівні держави і громадськості повинен бути здійснений комплекс заходів, у тому числі підзаконних, які засуджують ксенофобію і неонацизм як такі. У Німеччині нещодавно пройшла акція, в якій в живий ланцюг проти проведення демонстрації ультраправих, неонацистів, став міністр внутрішніх справ. У нас крайні праві і неонацисти запросто беруть участь у виборах (я вже не кажу про вуличні акції) і перемагають в окремих регіонах, і деякі представники влади підіграють подібним явищам. Це неприйнятно. На рівні еліт, власників ЗМІ має бути досягнутий консенсус з приводу того, що неонацистські крайні праві погляди не повинні бути присутніми в такому обсязі, якому вони присутні в інформаційному просторі. Досить згадати недавні події в Австрії, коли крайні праві екстремісти, до речі, з набагато більш ліберальними поглядами, ніж сповідує українська партія «Свобода», потрапили до уряду Австрії і взяли владу в окремій провінції. Моментально Австрія зазнала остракізму з боку решти Європи і міжнародних організацій. В Україні в набагато більш радикальних формах повторюється те ж саме. І якщо Україна не хоче виявитися ізольованою від зовнішнього світу, ми маємо врахувати ці уроки».