Резюме звіту за темою: «Права людини в Україні, рівень ксенофобії, ставлення до різних соціальних груп та регіональна толерантність»

При цитуванні чи іншому використанні матеріалів звіту посилання на сайт www.ihrpex.org є обов’язковим. Будь-яке копіювання чи відтворення даного тексту або його частини в тій чи іншій формі з будь-якою метою крім приватного використання без письмової згоди на це МГО «Інститут прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії» є незаконним

Грудень 2011

Інститут прав людини і запобігання екстремізму

та ксенофобії  (IHRPEX)

Київський міжнародний інститут соціології

Резюме звіту за темою: «Права людини в Україні, рівень ксенофобії, ставлення до різних соціальних груп та регіональна толерантність»

  КОРОТКИЙ ОПИС ДОСЛІДЖЕННЯ

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) в рамках співробітництва з Інститутом прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії (ІПЛЕКС) провів у листопаді 2011 року репрезентативне вибіркове опитування дорослого населення України. В рамках дослідження вивчалися такі проблеми, як дотримання прав людини в Україні, екстремізм, ксенофобія, регіональна толерантність, ставлення до іммігрантів. Наведений звіт присвячений викладенню результатів цього дослідження.

Опитування проведено методом особистого інтерв’ю (обличчям-до-обличчя),  опитано 2037 респондентів у віці від 18 років, що мешкають у 110 різних населених пунктах (селах, селищах міського типу та містах всіх областей та Криму, а також у Києві), за чотириступеневою стохастичною на кожному ступені вибіркою.           

Вибірка розроблена на основі випадкового відбору поштових дільниць по всій Україні (в усіх 24 областях України та в АР Крим). Процес побудови вибірки заснований на випадковому відборі вулиць, будинків та квартир у межах кожної поштової ділянки. Завершальним етапом є випадковий відбір респондентів у домогосподарствах.

Статистична похибка вибірки з ймовірністю 0.95 не перевищує

•          2.3% для показників близьких до 50%,

•          2,0% - для показників близьких до 25% та 75%,

•          1,5% - для показників близьких до 12% та 88%,

•          1,0% - для показників близьких до 5% та 95%, 

•          0,5% - для показників близьких до 1% та 99%,

•          0,2% - для показників близьких до 0,2% та 99,8%.  

(Наведені теоретичні величини статистичної похибки без врахування дизайн-ефекту; для переважної більшості показників вплив дизайну застосованої в опитуванні стохастичної вибірки підвищує похибку не більше ніж у 1.5 рази). 

ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ

-      Майже половина дорослих мешканців України (45%) нерідко або частіше протягом останнього року переживали почуття приниження або страху через порушення в суспільстві своїх прав. Кожен десятий житель України (11%) часто або дуже часто зазнавали таких переживань.

-      Дещо частіше почуття переживання або страху мали жінки, більш старші люди, більш заможні жителі України, а також жителі міст і етнічні українці.

-       Індекс міри суб’єктивного переживання мешканцями України почуття приниження або страху через порушення у суспільстві своїх прав, який змінюється від 0 (всі люди або взагалі, або дуже рідко мають такі почуття) до 100 (всі люди дуже часто мають такі почуття), складає станом на лютий 2011 року 22.4. У грудні 2010 року і лютому 2011 року значення індексу було майже аналогічним – 23.0 і 23.4 відповідно.

-     14% дорослих мешканців України були свідками принижень, образ або насильства за національною ознакою. 

СТАВЛЕННЯ МЕШКАНЦІВ УКРАЇНИ ДО РІЗНИХ СОЦІАЛЬНИХ ГРУП. РІВЕНЬ ЕКСТРЕМІЗМУ

-       Половина населення України (50%) вважає, що хворих на СНІД не потрібно ізолювати від суспільства. Втім, 26% дотримуються протилежної думки. За останні 20 років в Україні відбилися позитивні зрушення – суттєво збільшилася кількість тих, хто виступає проти ізоляції, і суттєво зменшилася кількість тих, хто, навпаки, ізолював би від суспільства хворих на СНІД.

-       Від чверті до половини жителів України вважають, що потрібно ізолювати такі групи, як алкоголіки, бомжі, дармоїди, гомосексуали, наркомани. Причому найбільше негативне ставлення мешканців мають до наркоманів – їхню ізоляцію підтримують 53% дорослих мешканців України.

-       Інтегральний індекс ставлення до «маргінальних» груп суспільства, який змінюється від 1 (тверде заперечення потреби ізоляції всіх цих груп) до 5 (тверде переконання, що всі групи потрібно ізолювати), складає станом на листопад 2011 року 3.0. У порівняння з лютим 2011 року помітних змін не відбулося.

-      Лише 5% дорослих мешканців України переконані, що жодним іммігрантам не можна дозволяти прибувати в Україну. Водночас також лише 18% вважають, що прибувати можна дозволяти всім. Ставлення до інших є виразно диференційованим. Так, найбільш позитивне ставлення мешканці України мають до українців та слов’ян, а найгірше – до осіб з Латинської Америки, азіатів, африканців.

-       Дві третини жителів України (64%) вважає, що або небезпечних національних / соціальних груп просто не існує, або, якщо навіть такі є, не потрібно людству їх повністю «позбуватися». Разом з цим 6% вважають, що такі групи є і що людству потрібно «позбутися» їх взагалі.

-       6% жителів України схвалюють напади на представників окремих расово-національних груп населення.  

РІВЕНЬ ТА ДИНАМІКА КСЕНОФОБІЇ В УКРАЇНІ

-       Ієрархія упереджень населення (починаючи з найнижчого рівня) є наступною: україномовні українці, російськомовні українці, потім росіяни і білоруси. Далі з деяким відривом йдуть поляки і євреї (різниця їхніх індексів незначущі), потім приблизно на одному і тому ж рівні німці, французи, американці, кримські татари, канадці, румуни. Останні позиції займають індуси, азіати, кавказці, африканці, араби і цигани.

-     Рівень ксенофобії з 1994 до 2011 року суттєво зріс, максимальний рівень ксенофобії був у 2007 році, в останні три роки намітилася тенденція стабілізації рівня ксенофобії. 

РЕГІОНАЛЬНА ТОЛЕРАНТНІСТЬ

- 40% жителів України вважають, що в Україні немає таких регіонів, де б населення мало цілковито відмінні політичні погляди. 11% дорослих жителів України таким регіоном назвали Галичину, 10% – Донбас, 7% – Буковину. Протягом лютого-листопада 2011 року зменшилася кількість тих, хто вважає, що таких регіонів немає.

- Жителі Заходу України частіше називали території Південної і Східної України (28% мешканців Заходу назвала Донбас, 12% – Крим), а жителі останніх двох регіонів – Західну Україну (34% мешканців Південного регіону і 37% мешканців Східного регіону назвали одну з територій Західної України). Жителі Центральної України в приблизно однаковій мірі називали і Західну Україну (14% назвали одну з територій Заходу), і Південну/Східну Україну (14%).

- На Заході України протягом лютого-листопада дещо зменшилася кількість тих, хто вважає, що таких регіонів немає. Натомість зросла кількість тих, називав регіони Півдня і Сходу України. На Сході також простежується зменшення кількості тих, хто вважає, що таких регіонів немає, і збільшення кількості тих, хто називає регіони Заходу. На Півдні ситуація в листопаді фактично відповідає ситуація, яка простежувалася у лютому.

- Більшість мешканців Західної України (60%), які назвали один з регіонів Півдня/Сходу, дотримуються думки, що погляди більшості жителів Півдня/Сходу гальмують перетворення України в сучасну європейську державу. Також половина жителів (52%), вважають, що їхні мешканці мають близькі до сталінізму погляди. Стільки ж людей (50%) висловлюють думку, що їхні погляди небезпечні для цілісності України. Якщо впродовж лютого-червня простежувалося деяке підвищення рівня толерантного ставлення, то впродовж червня-листопада все «повернулося» на рівень лютого.

- Мешканці Центральної України, які назвали одну з територій Півдня/Сходу, у цілому, не вважають, що їхні мешканці мають близькі до фашизму або сталінізму погляди. Втім, 49% переконані, що погляди більшості жителів Півдня/Сходу гальмують перетворення України в сучасну європейську державу, а 44% переконані, що їхні погляди небезпечні для цілісності України. Подібно до ситуації на Заході України, позитивні зрушення протягом лютого-червня були змінені підвищенням регіональної нетолерантності впродовж червня-листопада.

- Жителі Центрального регіону, які назвали одну з територій Заходу, також, здебільшого, не вважають, що їхні погляди близькі до фашизму або сталінізму (хоча 32% таки вважають погляди близькими до фашизму). Не більше третини підтримали і інші твердження. Попри деяке загострення регіональної нетолерантності впродовж лютого-червня, у червні-листопаді простежується зворотна тенденція до більш толерантного ставлення.

- Мешканці Південного регіону, які назвали одну з територій Заходу, вважають, що їхні погляди небезпечні для цілісності України (55%). Решту тверджень підтримали не більше третини жителів. Регіональна нетолерантність серед жителів Півдня різко підвищилася впродовж лютого-червня. Втім, в червні-листопаді ситуація «заспокоїлася» і станом на листопад майже повернулася до рівня лютого.

- Вельми велика кількість мешканців Східної України, які назвали одну з територій Заходу, вважають, що погляди їхніх жителів близькі до фашизму (50%), небезпечні для цілісності України (47%), гальмують перетворення України в сучасну європейську державу (41%). 16% взагалі вважає, що життя в Україні було б краще без названого регіону. Подібно до Півдня України, якщо впродовж лютого-червня простежувалося деяке підвищення не толерантного ставлення, то станом на листопад ситуація «повернулася» до рівня лютого.

- Інтегральний індекс регіональної нетолерантності (розрахований для тих, хто має уявлення про найбільш політично опозиційний до них регіон), який змінюється від 0 (толерантність) до 100 (нетолерантність), станом на листопад 2011 року становить 40.2 і є помітно вищим. Якщо впродовж лютого-червня значення індексу зросло, то впродовж червня-листопада значення індексу «повернулося» до рівня лютого.