Статті

23 лютого 2011

НГ: В Україні зростають ксенофобські настрої

Віце-прем'єр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко днями заявив про необхідність підвищити адміністративну відповідальність підприємств, які наймають на роботу нелегалів. "Потрібно бити гривнею, серйозними штрафами", - пояснив він. Експерти відзначають, що лише економічні заходи впливу з боку держави ускладнять іншу проблему: зростання ксенофобії в суспільстві.

Україна - єдина в Європі країна, яка не має державної концепції протидії нелегальній міграції і не створила навіть спеціальний держорган, який займався б цією проблемою. Зараз за неї відповідає МВС. Міліція щорічно затримує 3-5 тис. нелегальних мігрантів. Ті платять адміністративні штрафи.

Потім найчастіше отримують довідку про поданий запит щодо політичного притулку, який захищає нелегала від депортації і одночасно дозволяє йому вільно переміщатися по території України декілька місяців. Найчастіше сліди затриманих губляться.

Між тим, як свідчать дані ООН, потік нелегалів в Україні за останнє десятиліття збільшився приблизно в 20 разів. Якщо раніше країну розглядали як тимчасовий притулок перед переміщенням до ЄС чи Росії, то в останні роки багато приїжджих осідають в Україні. ООН вважає, що зараз у країні проживають близько 7 млн. нелегальних мігрантів.

Проблема ускладнилася при президенті Вікторі Ющенку, який погодився підписати Угоду про реадмісію між Україно та ЄС. Згідно з документом українська сторона зобов'язалася з початку минулого року приймати назад усіх громадян, які нелегально потрапили до Євросоюзу з української території.

На сьогодні ситуація заморожена: офіційному Києву вдалося умовити ЄС відкласти процес масової реадмісії до 2012 року, коли, як раніше планувалося, в країні буде створена міграційна служба. Правозахисники сподіваються, що з цього моменту вдасться навести лад хоча б у статистиці. Адже зараз Держкомстат фіксує тільки кількість іноземних громадян, які за рік відвідали країну. У минулому році їх кількість перевищила 21 млн. Експерти вважають, що з наближенням Євро-2012 число приїжджих буде збільшуватися. Скільки з них захочуть повернутися на батьківщину, а хто загубиться в Україні - ніхто не знає.

Про те, що в сформованих умовах України стрімко перетворюється на сіру зону нелегальної міграції, в минулому році заявила Верховна Рада, яка розробила кілька законопроектів, які посилять законодавство в цій сфері. Один з них був прийнятий на початку поточного року, однак президент Віктор Янукович не підписав його, відправивши на доопрацювання. Депутат Юрій Кармазін пояснив, що проблема з кожним роком стає все складнішою, адже в Україні, як раніше в РФ, з'являються мікрорайони-земляцтва, значна частина яких зайнята не просто в нелегальному, але в кримінальному бізнесі.

Віце-прем'єр Тігіпко підтвердив, що в перспективі країну чекають колосальні проблеми. Він вважає, що у вирішенні питання слід вивчити досвід Словаччини, яка розробила план боротьби з тіньовими зарплатами і нелегальним працевлаштуванням. Депутат Кармазін раніше погоджувався з тим, що проблема має економічне коріння: нелегальні мігранти збільшують рівень безробіття, користуються всіма соціальними благами, але не платять податки. Він зазначав, що саме цей факт породжує ворожість у суспільстві, а тому на проблему потрібно дивитися ширше - держава повинна розробити цілісну політику щодо міграційних процесів.

Поки спеціальної програми немає, в суспільстві росте рівень нетерпимого ставлення до приїжджих. Експерт Харківського інституту соціальних досліджень Денис Кобзін нещодавно заявив, що в України, яка славилася толерантністю, з'явилися групи скінхедів. Міліцейська статистика свідчить, що протистояння посилюється: у 2006 році було зареєстровано 16 випадків нападів на іноземців, в 2007-му - 88 постраждалих, через рік - ще 85, у позаминулому році - близько 40 випадків. Втім, ці показники досить умовні, адже найчастіше випадки ксенофобії класифікуються як побутові бійки, окремої статистики немає. Але соціологічні опитування свідчать про тривожну тенденцію: за даними Інституту Горшеніна, понад 60% українців вважають реальною небезпека виникнення міжнаціональних конфліктів у країні. Інші опитування свідчать, що від 200 до 400 тис. українців не просто побоюються конфліктів або поділяють позиції скінхедів, але готові особисто боротися з нелегальною міграцією, поповнюючи ряди настільки ж незаконних об'єднань та організацій.

Побоювання підтверджуються інформаційної хронікою: у минулому році в Києві були влаштовані підпали на декількох ринках, де торгують в основному мігранти з Китаю та В'єтнаму. Громада ромів повідомила про напад на табір в околицях української столиці. Влітку кримський Джанкой ледь не став гарячою точкою Україні через вбивство п'ятирічного хлопчика, в якому був звинувачений кримський татарин. Місцевій владі і керівництву Меджлісу кримсько-татарського народу з величезними труднощами вдалося заспокоїти місцевих мешканців, довівши, що національність в даному випадку не мала значення.

А 1 січня 2011 року український ЗМІ передавали тривожні зведення з Нікополя, де масова бійка, що закінчилася загибеллю двох людей, переросла у протистояння слов'янської частини міста з вихідцями з Кавказу. Влада вдалося погасити і цю пожежу, але де спалахне наступного разу - ніхто не знає.

На Заході Україну росте протест проти перетворення регіону на відстійник для нелегальних мігрантів. Два роки тому мешканці міста Мукачева домоглися ліквідації табору для нелегальних мігрантів. У цьому році вийшли на акції протесту мешканці прикордонного Чопа, що вимагають, щоб влада відмовилася від ідеї будівництва нового пункту для тимчасового утримання нелегалів. Українці все частіше сприймають приїжджих навіть не як конкурентів або нахлібників, а як потенційну загрозу.

У країні з'явився новий рух проти нелегальної імміграції. Його лідер Ярослав Дунаєв в одному з інтерв'ю докладно розповів, які нелегальні земляцтва в якому вигляді кримінального бізнесу задіяні. Він вважає ситуацію однією з головних загроз національній безпеці держави і пропонує владі в міграційній політиці відмовитися від першочергового завдання захисту нацменшин, а ставити на перше місце інтереси своїх громадян. "Потрібна продумана політика, яка повинна спочатку визначити - хто нам насправді потрібен? Безграмотний погонич ослів, який буде займатися продажем "травички" через відсутність іншої спеціальності, або висококласний інженер, IT-спеціаліст? Канібал з Центральної Африки чи бізнесмен, який хоче вкласти кошти в розвиток промисловості? " - зазначив він.

Тетяна Івженко, "Независимая газета"